Хіба в нас немає інших проблем, як змінювати назви міст та вулиць?

«Хіба в нас немає інших проблем, як змінювати назви міст та вулиць?», - саме така думка сьогодні лунає з усіх боків, через впровадження в Україні закону о декомунізації. Досить вірного та необхідного закону!

Насправді, така позиція деяких громадян, це повне нерозуміння суті своєї бідності.

Ми спробуємо пояснити!

Якщо поїхати на західну Україну (наприклад до Львова) і поспілкуватись там з місцевим населенням, а потім поїхати на схід, де сьогодні точиться війна і панує розруха, то ми побачимо досить різний світогляд громадян, життєві цінності та сприйняття подій що відбуваються. Це природно, бо саме середовище проживання формує особистість! Це - питання ідеології!

Мабуть всі читали «Мауглі» Редьярда Кіплінга, коли маленька дитина яка жила серед диких звірів, сама поводилась як вони і така теорія дійсно має право на життя, бо авколишнє середовище має неймовірний вплив на формування особистості!

Чому радянська влада так багато робила для того, щоб в кожному місті та селі обов’язково стояв Ленін на головній площі? В них що, не було інших проблем? Чому кожна наша вулиця має назви катів українського народу та підкреслює визначні етапи становлення тоталітарної влади? В них що, не було інших проблем, як змінити назву вулиці Велика Садова на Радянську, чи Монастирську на Декабристів? Кошти на це, витрачались неймовірні, а бюсти робились з дорогоцінних металів!

Чому перше що роблять окупанти коли заходять в місто, то вимикають телевізійні вишки та вмикають свої телеканали?

Насправді, відповідь досить проста! Ідеологи СРСР досить добре розуміли психологію формування особистості! Це була цілеспрямована робота пропагандистів, на яку влада не жалкувала ані коштів, ані ресурсів. Вони створювали потрібне середовище проживання для людини! Культ вождя, та велика культурна політика з формування образу радянського громадянина «Мой адрес не дом и не улица, мой адрес Советский Союз», де онук (Павлик Морозов) став героєм після того, якщо здав більшовикам власного діда. Культурне середовище проживання, де «наші поїзди самі поїздаті поїзди в світі». Середовище, де наші заводи найбільші, де ми перші полетіли до космосу, та де більше всього на світі самих великих ракет з літаками та кораблями. Все це в країні, де не могли зробити навіть якісного автомобіля чи аудіо магнітоли, а діти ходили до школи в однакових чоботях, бо в магазині був лише один різновид з місцевої фабрики, і той «дефицит». Повна відсутність конкуренції та ринкових відносин робили свою справу, а начебто «велика країна», все більше і більше відставала від усього світу у своєму економічному розвитку. Проводилась свідома підміна свідомості населення СРСР! Бо можна ходити в чому завгодно, аби Гагарін першим полетів в космос! Але на якому технічному рівні сьогодні знаходиться НАСА і де РосКосмос? Які технічні характеристики сьогодні має ЛАДА «Калина» и Мерседес останньої моделі? Так хто тоді насправді великий?

Велич будь якої влади, в будь якій країні – це, перш за все, турбота про власних громадян, про їх потреби, права та свободи! Можливості конкретної люди для самореалізації в межах СВЄЇ країни! Ось у чому вимірюється велич нації, а не в «самих поїздатих поїздах в світі»…

Але повернемось до нашого питання про «Хіба немає інших проблем?».

Так! Немає! Бо є певний алгоритм вирішення цих проблем і поки ти не зробиш «А», не отримаєш «Б». Немає швидкого економічного розвитку, без національної єдності!

Люди, які кажуть «хіба в нас немає інших проблем », то люди, які не розуміють суті та алгоритму вирішення своїх проблем! Бо сьогодні перше, що потрібно зробити українцям – це подолати слабкість національної єдності! Сьогодні ми більш за все сперечаємось за назву вулиці або міста, замість того, щоб системно говорити про розвиток місцевих громад та країни. Саме цього хотіли радянські ідеологи, коли так багато уваги приділяли зміні назв та створенню образу «радянської людини».

В Україні чотири православні конфесії і в Кремлі кажуть, що ЦЕ НОРМАЛЬНО! В той час, як у самій Росії лише одна, російська православна церква. Нам кажуть, що дві державні мови то нормально, але в самій Росії лише одна державна мова не дивлячись на те, що там живе досить багато різних національних груп. Чому наприклад для чеченців російська повинна бути єдиною державною?

4 церкви, 2 мови, радянські назви та бюсти Леніна в кожному населеному пункті – це все елементи однієї стратегії. Стратегії антиукраїнської політики по втраті національної свідомості і як наслідок, маємо слабку національну єдність і постійні внутрішні чвари. Запам’ятайте вже раз та назавжди, що країна, в якій поважають СВОЇХ героїв і на їх честь називають вулиці, країна де говорять СВОЄЮ мовою та де ходять до СВОЄЇ церкви, то країна єдина, сильна і непереможна! Непереможна, бо в нації немає підґрунтя для внутрішнього протистояння!

На кожних виборах в нас змагаються два світогляди!

Російська мова друга державна, або одна українська мова? Інтеграція до ЄС чи до так званого «Таможенного Союза»? То перемагає Ющенко який веде до Європи, то Янукович який веде на схід, то знов Порошенко, який повертає на захід. Маємо великі гальма в своєму розвитку - робимо крок вперед, а потім крок назад і дуже багато сил витрачаємо на внутрішні, штучні протиріччя!

Нація, в якій немає таких питань в порядку денному, завжди рухається в одному напрямку! Там політики на виборах змагаються лише стратегіями, а цілі і мета у всіх однакова! Саме тому, коли нація усуває внутрішнє, штучне протистояння, вона досить швидко проводить необхідні для громадян реформи, а політики не можуть гратися в лебедя, рака та щуку. Всі вони починають тягнути каната в одному напрямку, а не перетягувати його один у одного. Змагаються стратегіями досягнення спільної мети! Національна єдність, це найкраще підґрунтя для швидких реформ у будь якій країні! Реформ, які, як результат, призводять до поліпшення рівня життя громадян. Та сама ковбаса, яку всі хочуть, коли задають улюблене питання: «Хіба немає інших проблем в країні?».

Наприкінці зауважимо, що таким шляхом пройшли всі країни східної Європи. Там теж руйнували бюсти Леніна та змінювали назви вулиць. Там теж проходили шлях єднання навколо національної ідеї, але відбувалось все трохи раніше, в дев’яності роки минулого століття. Тоді, коли жителі тих країн повністю зрозуміли необхідність руйнування ідеологічних моделей радянського режиму для сталого розвитку та проведення необхідних реформ.

Нам складніше, бо українці досить довго жили в неволі та під впливом тоталітарної моделі, змінились цілі покоління. Але, маємо лише єдиний шлях, який неминуче приведе нас до більш заможного та справедливе завтра. ШЛЯХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ!

Тому, сприймайте спокійно закон о декомунізації нещодавно прийнятий Верховною Радою. Сприйміть його, як найбільш необхідний сьогодні закон для сучасної України. Це рух у складному, але потрібному напрямку! Ми повинні сказати «А» (зруйнувати ідеологеми минулого та створити власне національне середовище для розвитку особистості), щоб завтра мати змогу сказати «Б» (досить швидко пройти шляхом необхідних економічних та соціально-політичних реформ). І лише тоді, кожен з Вас отримає довгоочікуване САЛО з КОВБАСОЮ. Тому вибачте, але у нас й насправді немає більш важливих проблем, як стати українцями, господарями на власній землі і подивитись на світ своїми українськими очима. Потрібно створити старий-новий культурний світ навколо своїх дітей, без Цюрупинська і вулиці Радянської. Бо ми, стародавній український населений пункт, ще з часів Київської Русі - Олешки, а ходити потрібно по вулиці Великій Садовій, під блакитним українським небом і в злагоді з іншими українцями, щоб завтра працювати з ними в спільному напрямку, напрямку сталого розвитку, а не стріляти один в одного через різні погляди на історію та минуле, штучно принесеними до нашої країні чужинцями.