Герої не вмирають, доки їх пам’ятають
18 липня, 16:20.
Герої не вмирають, доки їх пам’ятають.
Сьогодні, 18 липня минає 3-я річниця, як Олешки облетіла чорна звістка – на сході країни, загинув юний доброволець, безстрашний патріот, солдат Денис Бегіу, якому у грудні мало б виповнитися всього двадцять.
Ця звістка відгукнулася болем у серцях не лише його рідних, але й друзів, побратимів, усіх, хто знав цього чудового хлопця. Саме 18 липня 2014 року він віддав своє молоде життя за мир у державі, віддав своє майбутнє нам, українцям, щоб ми жили у мирі та спокої. Денис сам, добровільно, пішов захищати нашу Україну.
Солдат Збройних Сил України, служив водієм - електриком медичного пункту. Загинув під м. Шахтарськом, під час мінометного обстрілу. Нагороджений Орденом за мужність III ст. (посмертно). У Олешківській ЗОШ №2, яку Денис закінчив у 2012 році, встановлено меморіальну дошку. Побратими розповідали, що він виділявся навіть серед досвідчених бійців. «На нього можна було покластися, довіритися, воювати спина до спини, бо такий ніколи не зрадить. Був вірним своїй справі, завжди готовий підкласти плече».
Денис вважав за обов‘язок боротися за мирне життя Української нації. Займався спортом, сам багато тренувався. Здоровий спосіб життя був основою для нього. Завжди дотримував свого слова, якщо починав щось – доводив до кінця. Денис був хорошою, ввічливою, доброзичливою та товариською людиною. Вірив у долю: якщо судилося померти, то так станеться, навіть якщо і на війну не підеш. Не боявся смерті. Хіба він не найбільше заслуговував на життя? Дуже обдарований, з неймовірною посмішкою на обличчі та сяйвом очей, справжній патріот, цей славний юнак летів у доросле життя, як метелик на полум’я…
Життя Дениса так раптово обірвалося, наче спалах зірки. Саме таким – юним, щирим, небайдужим, незрадливим патріотом рідної землі – і пам‘ятатиме Олешківщина свого Героя. Давайте ще раз згадаємо чудового хлопця, прекрасного сина, справжнього патріота України! Давайте пом'янемо мужнього солдата… Вічна пам'ять…
Вернуться назад