Раденск шокирован методами управления председателя Олешковской районной администрации
25 липня, 08:28.
Как известно, Олешковский край потерял еще одного своего героя - Буличенко Владимира из села Раденск, который отдал жизнь за нашу с вами свободу. Но, вместо помощи семье защитника со стороны Олешковской РГА, тут разрозился очередной скандал... Фейсбук громко разрозился публикацией Андрея Пономаренко, родственника погибшего воина АТО.
Вашему вниманию его цитата: З приводу свого коментарю хотів би пояснити наступне. Загинув воїн. Буліченко Володя, герой України. Мій троюрідний брат, хрещений син мого батька. Страшну звістку родичам, сестрі, матері, дітям сповістив військовий комісар нашого Олешківського району. Влада обіцяє повну організацію похорон, дітям-навчання, гроші, квартири, і т.д. і т.п. і всі ми знаємо, як у нас воно з обіцянками, та я не про те… Районною владою здійснюється плавний переклад обов’язків організації похорон на орган місцевого самоврядування – сільську раду. Я, як секретар сільської ради цю інформацію заявляю як таку, що приймаючи безпосередню участь в організації похорону свого брата-героя, то вона достовірна на всі 100%. Організація похорону включає в себе багато моментів, а саме транспортування тіла, віддача честі побратимами і передача родичам для прощання і поховання. Я дякую за те, що зроблено військкоматом, всім побратимам Володі. Всім чудово зрозуміло, що смерть члена сім’ї це страшно, горе. Родичі повинні попрощатися, зробити все як слід і провести померлого в останню путь. У Володі складні сімейні обставини. Він був кілька разів одружений, має трьох дітей від перших (попередніх) шлюбів та з 2016 року, як відомо від одружився і має ще одного законного сина, якому ще й року немає. Дружина з Івано-Франківської області. Йшов на контрактну службу з Олешківського військкомату, тому тіло доставляли сюди на Олешківщину. Володимир сам з села Раденськ, тут в його залишилися син від першого шлюбу, дві доньки від другого, мати, сестра. Власного житла він не мав, тому хоронили від сестри, так як у дочок та матері також житла не має. Можу твердо сказати, що законна дружина за всі дні організації похорон ніякої ініціативи, наскільки мені відомо і районній владі я так думаю (бо вони в мене запитували) - не було. Не знаю чому так, але з нею постійно намагалися зв’язатися. Але на похорон вона приїхала (до речі за день до нього). З сестрою, матір’ю дітьми щодо організаційних моментів не зв'язувалась. Але я не про те, така вже там складна сімейна ситуація вийшла. В ході організації сестра, мати, діти родичі вирішили звернутись до настоятеля храму Пресвятої Богородиці – Петра Баб’яка з проханням щоб він вів службу на похороні брата Володимира, так як він що хрещений, що вихований та й взагалі тому, що його рідні будуть молитися за нього у православній церкві. Ми й не задумувалися над тим, які є конфесії, патріархати, церковні розколи і все таке. Все як у нас проходить зазвичай, НАГОЛОШУЮ НА ЦЬОМУ. Володя загинув від руки агресора – того хто стріляв зі сторони Росії, який є найманцем Путіна і путінської влади чи Януковича чи ще там когось, ну всі зрозуміли про що я… Він загинув за нас, щоб у нас тут був мир. Щоб у нас не було війни. Але ж «не тут то было»… І почалося з боку районної державної адміністрації. Ми сільська рада, родичі відчули тиск, щодо конче необхідності відспівування священниками православної церкви Київського патріархату нашого загиблого захисника. Давайте логічно мислити. Родичі ходять до місцевої церкви, моляться тут, Володю поховаємо «Київським патріархатом», а служити 9 днів, 40 днів та приходити будемо в нашій церкві і дивитися в очі настоятелю нашої церкви, бо вона «московська», або «Московського патріархату». І Взагалі при чому тут держава (районна влада) до церкви (релігії)? (див.Конституція) Про церкву в с.Раденськ. Настоятель у ній – Петро Баб’як, родом з Чернігівщини, служби проводять від Української православної церкви «Московського патріархату», яка до речі має статус самовладної, що володіє правами широкої автономії, канонічна. Храм будується давно. З приходом Петра Баб’яка значно розбудувалась і розквітла. Моляться тут і військовослужбовці, і учасники АТО, і раденчани і всі православні християни хто вірує. Проповіді священик говорить і на українській, і на російській мовах, літургії ж – на церковнослов’янській. Повертаємось до організації похорону. До родичів, до сільського голови, до мене, як секретаря сільської ради, який у зв’язку з відпусткою сільського голови виконує її обов’язки понаприїжджали заступники-переступники, радники-перерадники, предтавники ну загалом всі хто хочеш з РДА з метою, ну будемо говорити так: «переконати нас, що московський патріархат та наш священник – це ворожа віра, а от в них – ну вибачте свій, хороший». Тобто нав’язували, що на похоронах будуть і повинні служити військові капелани, отці, ну загалом представництво Київського патріархату. Вибачте, а як же наші місцеві традиції? Давайте повернемося до моїх слів з приводу того хто хоронить – сестра, мати, діти… Так ви ж начебто допомагати повинні, а не вказувати як треба нам. Навіщо ви нав’язуєте. Як рідні, як прихожанам місцевої церкви, дивитись в очі односельчанам, як в очі настоятелю цієї церкви на всіх подальших службах. Я вже мовчу про те, що Бог всіх нас бачить і всім нам суддя. Представництво РДА приїхало до сестри (до речі моєї також троюрідної сестри і куми) з’ясовувати її думку, і, начебто все правильно. Вона її висловила, тобто думку свою і родичів – щоб погребіння вели представники нашої місцевої церкви. Тут наче і розуміння є, ну і про церкву агресора ж талдичити також давай. Люди, де ваша совість, їй не до цього, рідного брата вбили. Ну наче порозумілись. Ваші то й ваші. Треба ж тепер пояснити це «організаторам районним», а саме будемо говорити по іменам – голові РДА Кравченко-Скалозуб Олені Валентинівні, що рішення рідні таке. І почалося. Сільського голову, як то кажуть «на ковьер». Підсумок такий – сільська рада «попала в немилость» району. А раз родичі такі сякі перетакі не хочуть по нашому, раз їх так багато, як виявилося (родичів маю на увазі) – то нехай самі приймають участь в організації похорону, наче вони відмовлялися (згадуємо обіцянки… потім плавний перехід обов’язків організації на сільську раду). Доходило до того, що ми вже говорили доставте нам тіло, далі ми самі вже й без вашої «районної помощі». Слухайте вже й за горе забули з вами! Навіщо цей цирк. Воїн загинув, щоб у вас війни не було а ви таке оце тут творили. Схаменіться. Спеціально для знатоків нагадую про статтю в Конституції України, про свободу віросповідання, якщо вам про це ще щось говорить. Я не любитель публічно висловлюватись, але в цьому випадку, вибачте, накипіло… Навіщо ви цей цирк влаштували на похороні, у вас що інших проблем немає, чи ви під видом цієї суперголовної будемо казати так «церковного розколу» інших, більш важливих питань не бачите. Чи ви просто відволікаєте увагу? Шановні бійтеся Бога! А Вам, шановний Сергію Чудиновичу, скажу про те що ви прибули на похорон, то ви там були непроханим гостем. З приводу фото-відео. Самі себе на фото-відео знімаєте, наче ви там на похороні служили, наче головний. То ось про цей цирк я говорю. Ви ще б, ну вже вибачте, селфі з тілом брата зробили. Священник місцевої церкви, подивіться на відео, себе не знімає на камеру, про те що він героя відспівує. Він робить свою роботу. Я вважаю, що так і повинно бути, що священник молиться за душу покійного, в нашому випадку – убієнного брата. Я не противник церкви Київського патріархату та інших конфесій чи патріархатів. Церковний розкол я відчув на собі і своїй сім’ї, яка переживає зараз горе. Чи ви думаєте, що ми якісь дурні? Ви дуже хитро вчинили, коли спекулюючи горем, записавшись до виступу (так до речі в нас громада дійсно вихована) змусили людей, навіть майже диригуючи (я розумію, бо сам навчався і трохи диригент), молитися «Отче наш». Знали що спрацює. Я не здивований буду, коли ви будете казати, що всі хто прийшли хочуть українську церкву і тому треба тут опрацьовувати місцевість. Ви лізите, порушуючи порядок, традиції і звичай. Знову наголошую на цьому. І говорячи про дружбу патріархатів то спочатку не обзивають винуватцем, а потім «давай дружить». Нехай у Києві домовляються. Робіть просто свою роботу. До речі голова РДА вже заявила нам, що так як сільська рада «попала в немилость», бачите «бо в нас людям нема більше до якої церкви ходить», що ми не знаємо ситуації в селі то буде вирішуватися питання Української церкви Київського патріархату. Та ні ми її добре знаємо. В нас є і брати і сестри і матері і батьки і всі ми вже так живемо, що маємо свою церкву, яку своїми силами будуємо і самі вирішуємо як нам молитися чи на українській чи на старослов’янській чи на російській чи на грецькій чи інших мовах. Ми самі в змозі вирішувати питання української православної церкви нас в селі. Щось ви полізли не туди, чи може Конституцію змінили? Знаєте не такі вже ми й дурні. Шановна ж Олена Валентинівно! Приїдьте в громади спитайте! Бо як передвиборну агітацію з приводу реформи місцевого самоврядування на голову ОТГ ви можете провести (до речі реформу я підтримую) ви можете, а інформацію сільської ради ви вважаєте не точною (з приводу церков), ми ж все-таки ще рада, в нас же депутати, обрані людьми. Ми ж не призначені. Я чесно скажу – поважав вас як керівника, вісника правди, знання законів, але тут ви помилилися і в моїх очах упали. Складається враження, що все повинно бути тільки по-вашому, і нікого ви слухати не хочете. Ви нам повинні допомагати, а не заважати. Немає в нас в селі ворожнечі такої, яку ви там собі придумали, а тепер ще й нав’язуєте нам. Не спекулюйте на горі, схаменіться всі! Зупиніться і трохи задумайтеся. Займайтеся соєю роботою. Політика-політиці, церква - Богу. Ось така правда і таке ми маємо.
Примечание редакции "Олешшя Online": Городской совет, районный отдел отдел культуры, районая организация АТОшников, а теперь и Раденск? Совпадение? Не думаем! Остается только догадываться, за какие такие грехи нашему району досталось это "браконьерское чудо" на должности председателя Олешковской РГА...
Вернуться назад