В міській бібліотеці № 3 вшанували пямять загиблих життя яких обірвала Друга світова війна
21 червня, 15:18.
Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Ветерани Житлоселища, активні громадяни, читачі міської бібліотеки №3 зібралися біля міських пам’ятників «Пушка» та «Колокол», щоб відзначити сумну дату в історії українського народу. До підніжжя «Пушки» ветерани поклали вінок. А пам’ятний знак «Колокол» уквітчали живими квітами. Щоб обговорити цю трагічну дату учасників акції було запрошено до читального залу бібліотеки.
Біля виставки-факти «Памятаємо минуле заради майбутнього» розпочав свою життєву історію Петер Станіслав Леонтійович. Воєнне дитинство вкарбувалося в пам’яті і болить донині. Відголос війни звучить в новій трагічній сторінці історії подій на сході України. Авторські вірші як завжди вразили наших гостей влучним словом.
Бібліотекар Никифорова Наталія Анатоліївна розповіла про міфи і реальність сторінок історії країни, запропонувала переглянути відео трагічних подій початку війни. А потім учасники згадали тих, хто назавжди в наших серцях, бо вони – рідні, що не повернулися з війни, були поранені, або повернулися і займалися відбудовою післявоєнної країни. Але немає жодної родини, яку б обійшла війна. Сьогодні ми згадали Калмакова Дмитра Івановича, що брав участь в боях, Лушнікова Андрія Кириловича, Цвєткова Василя Олексійовича, що пропав безвісти в листопаді 1942 року під містом Ржев, Садікова Василя Михайловича, який брав усть в боях до 1942 року і був поранений, Лемешинського Ілларіона Кузьмича, який на р. Одер отримав контузію і був відправлений в госпіталь, Лушнікова Миколу Кириловича, що пропав безвісти при визволенні ст. Пойма, Сажаєва Єгора Максимовича, що воював з 1941 року і загинув в 1942 році під Москвою, Суптелю Івана Степановича, учасника війни,
Доценко Миколу Григоровича , героя, двічі орденоносця, командира батальйону 72 окремого протитанкового винищувального девізіону 227 стрілкової дивізії, що загинув в боротьбі з фашистами за Керченський полуострів і ,звісно, того героя, що поліг невідомим.
Перед присутніми виступили маленькі читачі брати Тищенки Вадим та Максим . Вони виконали музичну композицію під акомпанемент на баяні Станіслава Петера.
Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Вернуться назад